Агеева, Вера Павловна (Giyyfg, Fyjg Hgflkfug)

Вера Агеева
Вера Агеева
Имя при рождении	Агеева Вера Павловна
Дата рождения	30 июля 1958 (65 лет)
Место рождения	Бахмач, Черниговская область, Украинская ССР, СССР;
Гражданство	СССР; Украина
Образование	КГУ (1980);
Род деятельности	литературовед
Жанр	статья
Язык произведений	украинский
Премии
Награды
	Медиафайлы на Викискладе

Вера Павловна Аге́ева (р. 1958) — советский и украинский литературовед и литературный критик.

Биография[править | править код]

Родилась 30 июля 1958 года в Бахмаче Черниговской области Украины.

В 1980 окончила Киевский университет. 1985—1996 годах — работала в Институте литературы НАНУ. 1995—1997 годах — заместитель редактора журнала «Слово і час». С 1996 года — профессор Национального университета «Киево-Могилянская академия». Доктор филологических наук (1995).

Исследует проблемы стилевой дифференциации украинской литературы 20 века, особенности развития украинского модернизма, проявляет интерес к феминистской интерпретации текстов.

С начала российского вторжения на Украину — выступала с критикой российского империализма и культурного наследия.^[1]

Автор статей, рецензий, обзоров в журналах «Вітчизна», «Прапор», «Березіль», «Слово і час».

Работы[править | править код]

Літературний процес 60—80-х рр. — К., 1989 (співавтор).
Пам’ять подвигу: Українська воєнна проза 60—80-х років. — К., 1989 (співавтор).
Олекса Слісаренко. — К., 1990 (співавтор).
Українська імпресіоністична проза. — К., 1994 (співавтор).
Екзистенційні мотиви творчості Миколи Куліша // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». — 1998. — Т. 4.
Поетеса на зламі століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. — К., 1999.
Дон Жуан у світовому контексті. — К: Факт, 2002 (упорядник).
Три долі: Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі. — К., 2002.
Їм промовляти душа моя буде. «Лісова пісня» Лесі Українки та її інтерпретації. — К,, 2002.
Сорочинський ярмарок на Невському проспекті. Українська рецепція Гоголя. — К., 2003.
Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму: Монографія. — К: Факт, 2003.
Київські неокласики. Українські мемуари. — К: Факт, 2003.
Проза про життя інших: Юрій Косач: тексти, інтерпретації, коментарі. — К., 2003.
Поетика парадокса. Інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича. — К: Факт, 2006.
Апологія модерну: обрис XX віку. — К.: Грані-Т, 2011. ISBN 9789664653241
Мистецтво рівноваги. Максим Рильський на тлі епохи. — Київ: видавництво «Книга», 2012. — 391 с. ISBN 9789668314667
Дороги й середохрестя. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. — ISBN 978-617-679-229-1.

Награды и премии[править | править код]

Государственная премия Украины имени Тараса Шевченко (1996) — за учебное пособие «История украинской литературы XX века» в 2 томах (совместно с соавторами)

Примечания[править | править код]

↑ "Віра Агеєва: "Велика російська культура" – це міф, створений великими грошима". Украинская Правда. 2023-11-12. Архивировано 12 ноября 2023. Дата обращения: 12 ноября 2023.

Литература[править | править код]

Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник / Автор-упорядник Микола Лабінський. — К.: Криниця, 2001. — С. 15.
Шевченківські лауреати. 1962—2007: Енциклопедичний довідник / Автор-упорядник Микола Лабінський. — 2-е видання. — К.: Криниця, 2007. — С. 19—20.
Лущій С. І. Агеєва Віра Павлівна // Енциклопедія сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 141.
Дубинянська Яна. Віра Агеєва: емансипе початку століття // Дзеркало тижня. — 2007. — № 32
«Роман Ліни Костенко абсолютно непереконливий психологічно» — Віра Агеєва // журнал «Країна», № 10, 18.03.2011

[1] "Віра Агеєва: "Велика російська культура" – це міф, створений великими грошима". Украинская Правда. 2023-11-12. Архивировано 12 ноября 2023. Дата обращения: 12 ноября 2023.

[1]